Типи, види та риси характеру людини

Характер — одна з ключових складових особистості людини. Це унікальне поєднання психічних якостей, яке визначає ставлення до світу, способи реагування на події та взаємодію з іншими людьми. Розуміння різних типів характеру допомагає краще пізнати себе й оточення, налагоджувати стосунки та обирати шлях самореалізації.

Зміст

• Що таке характер?
• Чим характер відрізняється від темпераменту?
• Як формується характер?
• Які риси і види характеру існують?
• Навіщо знати типологію характерів?
• Типи характеру людини за Юнгом
• Типологія характерів за Кречмером
• Типологія характерів за Фроммом
• Типологія характерів за Бурно
• Чи можна змінити характер?

Як формується характер і чим він відрізняється від темпераменту? Чи можна змінити риси характеру — послабити негативні й розвинути позитивні? Які типи характеру існують? Спробуймо розібратися.

Що таке характер?

Фраза «він (вона) з характером» зазвичай означає, що людина має виражені риси — наполегливість, цілеспрямованість, упевненість у собі. Проте насправді характер притаманний кожному. Це сукупність стійких психічних властивостей, які впливають на наше сприйняття реальності, поведінку, спілкування з іншими та прийняття рішень.

Цікавим є походження слова «характер». Спочатку воно стосувалося карбування монет і в давньогрецькій мові означало «відбиток», «знак» або «клеймо».

Про характер людини можна судити за тим, як вона:

• сприймає себе (впевнена чи невпевнена, самокритична чи егоцентрична);
• ставиться до інших (закрита або довірлива);
• поводиться з речами (акуратна, бережлива або недбала);
• проявляє себе в діяльності (активна й мотивована чи пасивна, схильна до простих рішень);
• усвідомлює себе у світі (її принципи, цінності, переконання).

Характер формується впродовж життя і може змінюватися під впливом зовнішніх умов та обставин: сімейного виховання, навчання, подій і життєвого досвіду.

На формування характеру впливають:

• культурне й соціальне середовище;
• тип темпераменту та вроджені схильності;
• найближче оточення;
• стиль батьківського виховання;
• приклад батьків і значущих дорослих;
• освіта й навчання;
• спілкування з іншими людьми;
• сімейні та суспільні цінності;
• громадська думка;
• особистий життєвий досвід.

Чим характер відрізняється від темпераменту?

Характер починає формуватися в дитинстві й може змінюватися протягом усього життя. Він розвивається під впливом виховання та набутого досвіду.
Темперамент, на відміну від характеру, є вродженим. Він пов’язаний з особливостями нервової системи та типом вищої нервової діяльності. Саме темперамент слугує основою, на якій поступово вибудовується характер.

І характер, і темперамент є важливими складовими особистості та її унікальності.
Традиційно виділяють чотири основні типи темпераменту: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік. У чистому вигляді вони майже не трапляються, але в кожній людині можна знайти риси всіх чотирьох типів.

Як формується характер?

Характер людини складається поступово, протягом усього життя. Ідею про те, що ми не народжуємося з готовим характером і не отримуємо його у спадок від батьків, уперше висловив англійський філософ і педагог Джон Локк. Він вважав, що людина приходить у світ без закладених ідей та установок. Іншими словами, кожен із нас спочатку є tabula rasa — «чистою дошкою», на якій з часом відображається життєвий досвід.

Формування характеру починається з народження. Перша базова установка немовляти — довіра або недовіра до світу та людей. Значною мірою вона залежить від умов, у яких зростає дитина: чи отримує вона любов і турботу, чи задовольняються її потреби, чи приділяється увага її розвитку.

У ранньому дитинстві малюк активно пізнає навколишній світ. Основну роль у цьому відіграють батьки та інші значущі дорослі. Дитина уважно спостерігає за їхніми словами, вчинками, реакціями й емоціями та часто наслідує їх. Наприклад, якщо в сім’ї заведено поводитися стримано й говорити спокійно, ці риси з великою ймовірністю проявляться і в дитини. Частину важливих правил та установок вона засвоює під час виховання й навчання, у тому числі через систему заохочень і покарань — так формується внесок батьків у характер малюка.

Близько трьох років коло спілкування дитини значно розширюється: з’являється більше контактів з однолітками та дорослими. Саме в цей період закладаються риси, пов’язані зі взаємодією з іншими людьми: доброта, чуйність, товариськість, щедрість або, навпаки, байдужість і черствість.

З початком шкільного життя дитина отримує перші оцінки й поступово формує уявлення про те, що вважається правильним і неправильним. Соціалізація триває, а вплив батьків поступово зменшується. З’являються нові авторитети — однокласники, старші учні, вчителі. У цей період активно розвиваються риси, пов’язані з діяльністю: відповідальність, працьовитість, ініціативність, наполегливість.

Підлітковий вік — час становлення вольових і морально-етичних якостей. Вони можуть мати як позитивний характер (рішучість, сила волі, чесність, емпатія), так і негативний (егоїзм, грубість, безвідповідальність).

До моменту повноліття характер загалом вважається сформованим, а в подальшому відбувається його уточнення та корекція.

Які риси й види характеру існують?

Окремі якості характеру людини — її звички, особливості мислення, емоційні реакції та поведінкові моделі — називають рисами характеру.

Найпростіший поділ рис — на позитивні та негативні. Проте в реальному житті все не так однозначно: залежно від ситуації одна й та сама риса може бути як перевагою, так і недоліком.

Тому часто використовують інші критерії класифікації, зокрема спрямованість:

• ставлення до себе — як людина оцінює себе, свої вчинки та цілі;
• ставлення до діяльності — наприклад, до роботи чи професійних обов’язків;
• ставлення до інших — стиль спілкування та здатність до взаємодії.

До рис характеру можна віднести: скромність, відповідальність, чутливість, самолюбство, працьовитість, комунікабельність, гідність, перфекціонізм, дружелюбність, самоповагу, акуратність, повагу, марнославство, пасивність, цинізм, самокритичність, безініціативність, замкнутість, зарозумілість, лінь, черствість.

Найбільш яскраві та стійкі якості називають центральними рисами особистості. Саме на їх основі формується психологічний портрет людини та загальне уявлення про структуру її характеру.

Американський психолог Гордон Олпорт вважав, що кожна людина має від п’яти до десяти таких ключових рис. Їх доповнюють вторинні — менш стабільні, часто ситуативні характеристики.

Існує також поділ рис на емоційні, вольові та інтелектуальні:

• Емоційні: вразливість, стриманість, гарячковість, холоднокровність, інертність
• Вольові: сила волі, сміливість, наполегливість, невпевненість, поривчастість, незібраність
• Інтелектуальні: допитливість, креативність, спритність, тугодумність, легковажність, неприйняття нового

Хоча поєднання рис у кожної людини унікальне, у психології існує багато класифікацій типів характеру та особистості.

Навіщо знати типологію характерів?

Відповідь доволі проста — щоб краще розуміти людей навколо. Такі знання справді корисні. Розуміння психотипів і темпераментів важливе не лише для загального розвитку. Ознайомившись із типологіями характерів, ви зможете:

Краще розібратися в собі

Ви почнете глибше усвідомлювати власні мотиви, бажання, потреби та можливості. Знатимете свої сильні й слабкі сторони та зможете враховувати їх під час постановки цілей і вибору шляхів їх досягнення. Це допоможе діяти більш усвідомлено, приймати зважені рішення й повніше реалізувати свій потенціал.

Краще розуміти оточуючих

Знання особливостей характерів дозволяє прогнозувати поведінку людей і підбирати ефективні способи взаємодії з ними. Ви перестанете сприймати на власний рахунок різкі реакції, токсичні зауваження чи неадекватну поведінку.

Навчитися будувати міцні стосунки

Ви зможете оцінювати сумісність із потенційними партнерами, колегами або близькою людиною й робити більш усвідомлений вибір, розуміючи можливі наслідки.

Типи характеру людини за Юнгом

Одну з найвідоміших класифікацій типів характеру запропонував учень Зигмунда Фрейда — Карл Юнг. Швейцарський психолог і психіатр вважав, що людей можна поділити на дві групи залежно від напрямку їхньої життєвої енергії.

Екстраверти — це люди, яким складно обходитися без спілкування. Вони уважні до оточуючих, охоче діляться енергією та емоціями. Зазвичай екстраверти відкриті, життєрадісні й товариські, а самотність для них швидше обтяжлива. Вони легко переживають невдачі, не зациклюються на переживаннях і із задоволенням приймають зміни та новий досвід.

Інтроверти зосереджені на своєму внутрішньому світі. Це, як правило, чутливі люди зі схильністю до самоаналізу. Вони гостро сприймають події, а надмірне спілкування швидко їх виснажує. Найкомфортніше інтровертам у тиші та спокої, наодинці зі своїми думками.

Пізніше американський психолог Едмунд Конклін запропонував виділити ще один тип — амбівертів. Таким людям притаманні риси як інтровертів, так і екстравертів. Це найбільш гнучкий тип особистості: амбіверти однаково добре почуваються і в самотності, і в гучній компанії, легко пристосовуються до змін.

Сьогодні вважається, що «чистих» типів не існує. У кожній людині присутні риси як інтроверта, так і екстраверта, але з різним ступенем вираженості.

Типологія характерів за Кречмером

Німецький психолог і психіатр Ернст Кречмер пов’язував характер людини з її тілобудовою. Кречмер вважав, що між будовою тіла (конституцією) та психічними рисами існує біологічно зумовлений зв’язок. Він виокремив три основні типи статури, кожному з яких відповідає певний тип характеру.

Астенічний (лептосомний) тип — худорляві люди середнього або високого зросту з вузькими плечима, довгими кінцівками та слабко розвиненою мускулатурою. Вони зазвичай серйозні, замкнуті, чутливі й уперті. Такі люди складно піддаються впливу, але відрізняються наполегливістю та цілеспрямованістю.

Атлетичний тип — мають міцну статуру та добре розвинені м’язи. Для них характерні стриманість, спокій і врівноваженість. Атлетикам непросто адаптуватися до нових умов, вони надають перевагу стабільності та сталій обстановці, а в спілкуванні часто займають пасивну позицію.

Пікнічний тип — кремезні, щільної статури люди з короткою шиєю та округлими рисами. Вони легко знаходять спільну мову з оточуючими, часто стають душею компанії. Їм властиві емоційність, активність, оптимізм і гарне почуття гумору.

Типологія характерів за Фроммом

Німецький філософ і соціальний психолог Еріх Фромм запропонував класифікацію соціальних характерів, засновану на способі взаємодії людини зі світом. На його думку, ця взаємодія може бути продуктивною або непродуктивною. Він виділив п’ять типів характеру: один продуктивний і чотири непродуктивні.

Непродуктивні типи

Рецептивний тип — пасивні, залежні люди, які уникають самостійних рішень. Вони довірливі, наївні та легко піддаються впливу, через що часто стають об’єктами маніпуляцій.

Експлуатуючий тип орієнтований передусім на власні потреби. Таким людям властиві заздрість, агресивність і готовність використовувати інших заради досягнення своїх цілей.

Ринковий тип — суперечливі, поверхневі особистості, які всюди шукають вигоду. Їхні пріоритети — успіх, престиж, влада та корисні зв’язки, хоча водночас вони можуть бути щедрими й допитливими.

Накопичувальний тип сприймає світ як небезпечний і обмежений у ресурсах. Такі люди схильні до надмірної прив’язаності до речей, підозрілості та контролю. Серед позитивних рис — обережність, стриманість і далекоглядність.

Продуктивний тип характеру

Це своєрідний ідеал, до якого варто прагнути. Продуктивні люди відкриті до нового, не схильні до маніпуляцій і домінування. Вони чесні, відповідальні, уважні до інших і готові ділитися тим, що мають, а також піклуються про близьких.

Усі перелічені типи — лише умовні набори рис, а не точні портрети реальних людей. У кожному з нас поєднуються елементи різних типологій, хоча зазвичай один із них переважає.

Типологія характерів за Бурно

Робити щось через силу, щоб комусь щось довести, а не тому, що це приносить радість. Прагнути зайняти чуже місце, забуваючи про власні мрії та потреби. До чого це призводить? До глибокого розчарування в собі, марної втрати часу, а інколи — й до фізичних або психологічних проблем.

Щоб знайти своє місце в житті, обрати справу, яка надихає, і розкрити власний потенціал, важливо добре пізнати себе. У цьому може допомогти типологія характерів, створена російським психіатром і психотерапевтом, доктором медичних наук Марком Бурно.

Він виділив дев’ять основних «малюнків» характеру, які найчастіше зустрічаються в людях:

Сангвінічний тип

Енергійні, життєрадісні, оптимістичні люди з гарним почуттям гумору. Часто стають успішними організаторами, підприємцями або ораторами.

Напружено-авторитарний

Прямолінійні, владні, самолюбні й агресивні. Орієнтовані насамперед на власні принципи та бажання, думки інших їх майже не хвилюють.

Тривожно-сумнівний

Невпевнені в собі, схильні до постійних переживань і тривоги. Частіше занурені у власні думки, живе спілкування нерідко замінюють повідомленнями.

Сором’язливо-дратівливий

Люди з відчуттям власної неповноцінності, схильні до роздратування, образливості та нервових зривів, швидко втомлюються емоційно.

Педантичний

Дуже уважні до правил і деталей, акуратні, скрупульозні, інколи надмірно тривожні. Часто схильні до нав’язливих дій і ритуалів.

Закритий-заглиблений

Зосереджені на власних роздумах, мало звертають увагу на зовнішній світ. Непередбачувані, з оригінальним і нестандартним поглядом на життя.

Демонстративний

Орієнтовані на публіку: яскраво виглядають, голосно говорять, активно жестикулюють. Марнославні, честолюбні, прагнуть уваги.

Нестійкий

Інфантильні, не схильні до самоконтролю, легко знаходять виправдання будь-яким вчинкам. Часто мають залежності.

Змішаний тип

Поєднує риси кількох характерів одночасно — наприклад, педантичність із сангвінічністю.

Чи можна змінити характер?

Темперамент людина отримує від народження, а от характер формується протягом усього життя — отже, його можна змінювати. Важливо пам’ятати: перевиховати іншу людину без її бажання неможливо. Зміни можливі лише за умови усвідомленої роботи над собою.

Якщо ви вирішили змінюватися, це цілком реально. Головне — діяти послідовно та відповідально.

Корисний план дій:

• провести самодіагностику й визначити риси, які заважають;
• об’єктивно проаналізувати причини небажаної поведінки;
• зрозуміти, коли ці риси були корисними;
• поставити чіткі, реалістичні цілі;
• брати відповідальність за зміни на себе;
• усунути фактори, що заважають (втома, стрес, хаотичний режим);
• знайти приклад для наслідування;
• заручитися підтримкою близьких або фахівця;
• контролювати емоції та поведінку;
• заохочувати себе за навіть невеликі успіхи.

Ефективною підтримкою в цій роботі може стати когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), яка допомагає змінювати деструктивні установки та звичні сценарії поведінки.

У цій статті ми розповіли про типи та види характеру й допомогли краще зрозуміти, що саме робить кожну людину унікальною.

Читати також: Що таке Ефект Форера (Барнума), або чому ми віримо в гороскопи?