Фейк – що це таке і як його розпізнати? Приклад

Зміст

1. Що таке фейк?
2. Етимологія та походження поняття
3. Види фейків
4. Популярність та поширення фейків
5. Найвідоміші фейкові новини: приклади
6. Як розпізнати фейкові фото та відео?
7. Як розпізнати фейкові новини?

Фейк це неправдива або навмисно викривлена інформація, створена для того, щоб впливати на думки, емоції або дії людей. Фейки можуть виглядати переконливо. Часто вони маскуються під новини, експертні висновки або свідчення очевидців. Їхня мета може бути різною: від маніпуляції суспільною думкою до спроби отримати прибуток чи завдати репутаційної шкоди.

Фейки поширюються блискавично. Соцмережі, месенджери та анонімні канали дозволяють їм розходитися швидше, ніж встигає з’явитися спростування. Тому вміння розпізнати неправду стало необхідною навичкою.

Що таке фейк?

Фейк (англ. fake) — це медіатекст, зображення, відео або інформаційне повідомлення, яке свідомо спотворене, частково або повністю вигадане, подане поза контекстом чи сконструйоване для маніпуляції громадською думкою. Професійне розуміння цього терміна охоплює не лише вигадані новини, а й навмисно викривлені факти, емоційно забарвлені заголовки та маніпулятивні інтерпретації реальних подій.

Фейкові новини, або інформаційний хаос, — це неправдива чи оманлива інформація (дезінформація, пропаганда, маніпуляції, містифікації), подана у форматі справжніх новин. Фейки часто створюють із метою нашкодити репутації людини чи організації або заробити гроші через рекламні перегляди.

Термін «фейкові новини» використовується для позначення інформації або матеріалів, що відповідають одному чи кільком із таких критеріїв:

• відверто та навмисно неправдиві;
• гіперпартійні (містять різко виражене політичне упередження);
• практично не мають достовірних джерел або доказів;
• старі, але подані як абсолютно нові;
• сатиричні або очевидно абсурдні (класичний приклад — The Onion).

Альтернативні терміни, які можна зустріти у контексті неправдивої інформації:

Місінформація (misinformation) — інформація, яка є неточною, але не обов’язково поширюється зі злим наміром.

Дезінформація (disinformation) — систематично неправдива або оманлива інформація, яку створюють і поширюють навмисно, щоб маніпулювати, контролювати або вводити в оману.
Стратегічна дезінформація часто ретельно організована та використовує алгоритми пошуку для збільшення охоплення.

Етимологія та походження поняття

Слово “fake” походить із англійської мови та означає «підробка» або «обман». У журналістиці воно закріпилося на початку ХХ століття, але справжнього поширення набуло в епоху соціальних мереж. Термін «фейкові новини» вперше зафіксували у 1890-х роках, коли сенсаційні газетні статті були надзвичайно популярними.

Однак цей термін досі не має чіткого, загальноприйнятого визначення. Ним позначають будь-яку недостовірну інформацію, що видається за новини. Відомі особи інколи використовують його, щоб дискредитувати будь-які матеріали, які їм не до вподоби.

Види фейків

Серед найпоширеніших типів:

• фальшиві новини;
• фотошопні зображення;
• змонтовані відео;
• псевдоекспертні висновки;
• маніпулятивні «сенсації».

Сайти фейкових новин

Сайти фейкових новин, створені з метою сатиричного розважального контенту, існують уже давно. Відомим прикладом є The Onion. Однак інколи їхні матеріали помилково сприймають за справжні новини або поширюють як достовірну інформацію. Так сталося у 2012 році, коли консервативний конгресмен розмістив у себе на Facebook статтю The Onion про вигаданий «Абортіонплекс» вартістю 8 мільярдів доларів, нібито створений організацією Planned Parenthood.

Латинське гасло The Onion, «Tu stultus es», перекладається просто: «Ти дурний».

Популярність та поширення фейків

Як пише Central Washington University, фейкові новини не є новим явищем за своєю суттю — новими є лише способи їх поширення. Вони тісно пов’язані зі значно давнішими практиками, такими як пропаганда, «жовта» журналістика та таблоїдна журналістика. Усі ці явища об’єднує спільна риса: вони спотворюють факти або цілком вигадують їх, щоб викликати емоційну реакцію, а не інформувати чи освітлювати аудиторію. Мотиви можуть бути різними, але всі ці форми маніпуляцій загалом належать до поняття «дезінформація».

Пропаганда

Протягом історії існує безліч прикладів використання пропаганди. Нижче наведено декілька з них:

«Жовта» журналістика

Термін «жовта журналістика» означає неетичну, сенсаційну подачу новин. Історично найчастіше він застосовується до практик газетних імперій Вільяма Рендольфа Герста та (іронічно, адже його ім’я стало символом високих стандартів журналістики) Джозефа Пулітцера у Нью-Йорку в 1890-х роках, особливо напередодні і під час Іспано-американської війни 1898 року (S. Kobre, “The Yellow Press and Gilded Age Journalism,” 1964).

Таблоїдна журналістика

Таблоїдна журналістика — більш знайоме для американців поняття. Вона схожа на жовту журналістику, однак має свої відмінності: зазвичай її менше цікавлять серйозні новини, і більше — сенсації, плітки про знаменитостей та «дивні», неймовірні історії.

Одним із найвідоміших (хоч і надзвичайно екстремальних) прикладів є видання The National Enquirer:

Найвідоміші фейкові новини: приклади

Фейкові новини можуть виглядати професійно. Вони можуть містити фото, нібито експертні коментарі або посилання на «інсайдерів». Саме тому важливо знати, як їх розпізнавати.

Історія Стівена Ґласса

Традиційні медіа іноді теж публікують матеріали, що містять серйозні неточності або навіть повністю вигадані факти. Стівен Ґласс — журналіст, який подавав великі надії у The New Republic, авторитетному ліберальному журналі, — у середині 1990-х років вигадував десятки своїх статей.

Щоб приховати фальсифікації, він вдавався до різних хитрощів: створював фальшивий (хоч і дуже примітивний) вебсайт вигаданої IT-компанії для однієї з історій, а також просив свого брата видавати себе за джерело інформації.

Попри всі ці зусилля, його викрили й звільнили після розслідування, яке розпочало конкурентне видання Forbesразом із редактором The New Republic Чаком Лейном.

Базз Біззінджер із Vanity Fair описав цей випадок у статті 1998 року «Shattered Glass», що стала основою для однойменного фільму 2003 року з Гейденом Крістенсеном у головній ролі.

Ґласс працював у часи, коли пошук інформації в Інтернеті ще не був таким швидким і зручним, як сьогодні. Але його історія залишається важливим нагадуванням: будь-яку інформацію — особливо сенсаційну та надмірно «приємну для публіки» — слід сприймати критично, якщо її неможливо перевірити або підтвердити за допомогою інших джерел.

Фейкові новини про Україну

Фейк. В ЗСУ “на нулі” воює солдат з синдромом Дауна.

Наприкінці 2023 року та протягом 2024-го у мережі активно поширювалися відео, у яких фігурував український військовослужбовець на ім’я Воха, що має синдром Дауна. Розслідувачі «Телебачення Торонто» встановили, що ці ролики були створені за допомогою технології дипфейку під контролем російського Головного управління розвідки. Метою кампанії було дискредитувати українських військових і військово-політичне керівництво в очах західної аудиторії.

Фейк. У Волинській області лелека приніс французького бульдога до себе у гніздо.

Фейк. Ізраїль має намір переселити жителів сектору Гази в Україну та Сирію.

Фейк. Шахраї розробили фейковий застосунок “Дія”.

Про появу підробленого застосунку повідомив у своєму телеграм-каналі міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. Він наголосив, що фейкову версію, оформлену під справжню «Дію», користувачам пропонують встановлювати через стороннє посилання, а не з офіційного магазину Google Play, як це має відбуватися.

Більше прикладів сучасних фейкових новин ви знайдете за посиланням.

Читати: Що таке діпфейк? Приклади, небезпека та як розпізнат deepfake

Як розпізнати фейкові фото та відео?

Фейкові новини поширюються не лише через текстові повідомлення — неправдива інформація може подаватися також у вигляді фото й відео. Сучасні технології дозволяють легко маніпулювати зображеннями або створювати їх повністю з нуля.

Перевірте, чи фото або відео не були змінені

Багато підроблених фото створюються за допомогою Photoshop. Відео також можуть бути змонтовані або змінені за допомогою технології «діпфейк» на основі штучного інтелекту.

Переконайтеся, що зображення чи відео справді стосується історії

Фейкові новини часто використовують фотографії або відео, які взагалі не мають відношення до змісту матеріалу. Щоб це перевірити, можна скористатися реверсним пошуком зображень у Google або TinEye.

Уповільніть відео для аналізу

Сповільнення відео допомагає уважніше роздивитися переходи між кадрами та виявити ознаки монтажу або технічні «збої», які свідчать про підробку.

---

Як розпізнати фейкові новини?

У статті «How to Spot Fake News» від FactCheck.org автори Юджин Кілі та Лорі Робертсон дають корисні поради щодо розпізнавання фейкових матеріалів. Серед основних рекомендацій:

1. Перевіряйте URL-адресу сайту на підозрілі елементи

Наприклад: ABCNews.com.co імітує сайт справжнього ABC News, однак домен .co — це код країни Колумбія. Корисним може бути ознайомлення з довідником доменних кодів країн.

2. Якщо матеріал здається жартом — швидше за все, так і є

Більшість сатиричних новин містять відповідні дисклеймери або очевидні підказки — наприклад, абсурдне ім’я автора чи джерела. Якщо сумніваєтеся, знайдіть першоджерело історії та перегляньте інші матеріали цього видання.

3. Перевіряйте авторство

Якщо вказаний автор, перевірте його професійний бекграунд. Один зі способів — пошук через LinkedIn або інші професійні мережі.

4. Читайте кілька джерел

Спробуйте знайти цю ж новину в інших медіа. Матеріали, що мають значення за межами локального контексту, зазвичай висвітлюють відразу кілька джерел — професійна журналістика є дуже конкурентною сферою.

5. Скануйте текст на наявність орфографічних і граматичних помилок

У матеріалах авторитетних ЗМІ можуть траплятися поодинокі огріхи, але фейкові тексти часто перенасичені помилками. Частково це пояснюється тим, що багато фейків створюють за кордоном.

6. Звертайте увагу на надмірність суперлятивів і різко емоційне мовлення

Очевидною ознакою фейку є використання ВСІХ ВЕЛИКИХ ЛІТЕР, адже поважні медіа застосовують такий стиль лише у виняткових випадках (наприклад, у цитатах).

7. Перевіряйте посилання

Автори фейків можуть вставляти кілька посилань на нібито авторитетні джерела, розраховуючи, що читач їх не перевірятиме. При переході може виявитися, що лінки не працюють, ведуть на зовсім інші сторінки або повертають читача до іншого підозрілого сайту.

Якщо певна тема або заголовок викликає сильну емоційну реакцію — це нормально, ви людина. Ми всі маємо власні упередження, погляди та емоційний фон, який впливає на сприйняття інформації. Усвідомлення цих емоцій допомагає залишатися зосередженими на головному — на фактах, а не на власних реакціях.

Читати також: Що таке ефект Мандели? Чому ми маємо фальшиві спогади?